вимовитися
Ви́мовитися, вимовля́тися. Відмовитися, посилаючись на якусь причину. Більші приватні бібліотеки все ще у нас новина, а в богато “домах ” обмежує ся ціла література до молитвенника, календаря або ще кількох книжечок, які удало ся впхати зручному аґітаторови при якійсь публичній маніфестації, де вже не можна було вимовити ся і треба було таки купити (Кузеля, 1910, 5); Я міцний, і недурно кажуть, що я як медвідь. Сава вимовляється все тим, коли не хоче мішки з насінням виносити на під. "У тебе плечі, як у медведя, — каже він, - неси ти!“ (Коб., Земля, 286)
// пол. wymawiać się — відмовлятися.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.