Орфографічний словник української мови

висновувати

висно́вувати

дієслово недоконаного виду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. висновувати — -ую, -уєш, недок., виснувати, -ую, -уєш, док. 1》 Робити висновок, висновки. || перех. Виводити з чого-небудь певне твердження. 2》 рідко. Створювати в уяві.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. висновувати — ВИСНО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СНУВАТИ, ую, уєш, док. 1. Робити висновок, висновки. З уривчастих згадок, схоплених протягом розмови, товариші висновували.., що, крім Калиновичів, був іще інший претендент до спадку (І.  Словник української мови у 20 томах
  3. висновувати — УЗАГА́ЛЬНЮВАТИ (поєднуючи спільні характерні риси, виводити щось загальне), ТИПІЗУВА́ТИ, ОБ'ЄКТИВУВА́ТИ, ПІДСУМО́ВУВАТИ, ВИСНО́ВУВАТИ. — Док.: узага́льнити, типізува́ти, підсумува́ти, ви́снувати.  Словник синонімів української мови
  4. висновувати — ВИСНО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СНУВАТИ, ую, уєш, док. 1. Робити висновок, висновки. З уривчастих згадок, схоплених протягом розмови, товариші висновували.., що, крім Калиновичів, був іще інший претендент до спадку (Фр.  Словник української мови в 11 томах