Значення в інших словниках
-
висохлий —
[висохлией] м. (на) -лому /-л'ім, мн. -л'і
Орфоепічний словник української мови
-
висохлий —
-а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до висохти, висохнути.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
висохлий —
ВИ́СОХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до ви́сохти, ви́сохнути. З витрухлої одежі випав на дорогу давно висохлий кістяк (Валерій Шевчук); Отець Іван, зовсім постарілий, ще більше висохлий, але такий же невгамовний, як і в молодості (В. Малик); // у знач. прикм.
Словник української мови у 20 томах
-
висохлий —
див. худий
Словник синонімів Вусика
-
висохлий —
СУХИ́Й (не мокрий, не вологий або який втратив вологу), ВИ́СОХЛИЙ, ВИ́СХЛИЙ рідше, ЗАСО́ХЛИЙ, ПОСО́ХЛИЙ (про всіх або багатьох); ПІДСО́ХЛИЙ, ПРОСО́ХЛИЙ (який частково втратив вологу); ПЕРЕСО́ХЛИЙ (який зовсім втратив вологу, занадто сухий).
Словник синонімів української мови
-
висохлий —
ВИ́СОХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ви́сохти, ви́сохнути. Іду високою горою в траві по пояс в ліс, а ліс сухий. Висохлий такий до найменшої галузки, аж порудів (Коб., І, 1956, 477); Похнюплені стоїмо над висохлим озером (Гончар, Маша..
Словник української мови в 11 томах
-
висохлий —
Ви́сохлий, -а, -е. = висхлий
Словник української мови Грінченка