висохлий
ВИ́СОХЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до ви́сохти, ви́сохнути.
З витрухлої одежі випав на дорогу давно висохлий кістяк (Валерій Шевчук);
Отець Іван, зовсім постарілий, ще більше висохлий, але такий же невгамовний, як і в молодості (В. Малик);
// у знач. прикм. Який став сухим, засохнув.
Правий берег був уривистий, вищий, як звично, за лівий і густо поріс лозами, кущами глоду й калини, а лівий – низький, положистий, сивів висохлою травою (М. Малиновська).
Словник української мови (СУМ-20)