висохлий
ВИ́СОХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ви́сохти, ви́сохнути.
Іду високою горою в траві по пояс в ліс, а ліс сухий. Висохлий такий до найменшої галузки, аж порудів (Коб., І, 1956, 477);
Похнюплені стоїмо над висохлим озером (Гончар, Маша.., 1959, 34);
З другого боку стояв другий полковник — невеличкий, увесь висохлий (Довж., І, 1958, 249).
Словник української мови (СУМ-11)