витрухати —
-ає, недок., витрухнути, -не; мин. ч. витрух, -ла, -ло; док. Ставати трухлим; вигнивати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
витрухати —
ВИТРУХА́ТИ, а́є, недок., ВИ́ТРУХНУТИ, не; мин. ч. ви́трух, ла, ло, док. Ставати трухлявим; вигнивати. Одним із способів створення вуликів у давньоруські часи був такий: з придатного дерева зрубували верхівку, вибирали зверху в стовбурі заглиблення...
Словник української мови у 20 томах
витрухати —
ВИТРУХА́ТИ, а́є, недок., ВИ́ТРУХНУТИ, не; мин. ч. ви́трух, ла, ло; док. Ставати трухлим; вигнивати. Скрипить дуплиняна деревина від вітру! Зовсім, здається, зогнила: середина витрухла, випала, а не пада — скрипить (Мирний, III, 1954, 129); *Образно.
Словник української мови в 11 томах
витрухати —
Ви́трухати, -хаю, -єш = витрусити --------------- Витрухати, -хаю, -єш сов. в. витрухнути, -ну, -неш, гл. Выгнивать, выгнить.
Словник української мови Грінченка