витручувати —
-ую, -уєш, недок., витрутити, -учу, -утиш, док., перех., діал. 1》 Виганяти. 2》 Виривати, відбирати що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
витручувати —
ВИТРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТРУТИТИ, учу, утиш, док., кого, що, діал. 1. Виганяти, виштовхувати. Як не витрутив, то випхав (Номис); Недарма ж жінка та діти витрутили тебе з хати! (М. Коцюбинський); * Образно.
Словник української мови у 20 томах
витручувати —
витру́чувати 1. штовхати у плечі, давати стусанів (ст)||бухати, дзюґати, штуркати (штурхати) 2. проганяти (ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
витручувати —
див. виганяти
Словник синонімів Вусика
витручувати —
ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
витручувати —
ВИТРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТРУТИТИ, учу, утиш, док., перех., діал. 1. Виганяти. Як не витрутив, то випхав (Номис, 1864, № 8031); Недарма ж жінка та діти витрутили тебе з хати! (Коцюб., III, 1956, 9). 2. Виривати, відбирати що-небудь.
Словник української мови в 11 томах