вишкрібати —
і вискрібати, -аю, -аєш, недок., вишкребти і вискребти, -бу, -беш; мин. ч. вишкріб (вискріб), вишкребла (вискребла), вишкребло (вискребло); док., перех. і без додатка, 1》 Шкребучи, чистити що-небудь або когось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вишкрібати —
ВИШКРІБА́ТИ, ВИСКРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ШКРЕБТИ, ВИ́СКРЕБТИ, бу, беш; мин. ч. ви́шкріб (ви́скріб), ви́шкребла (ви́скребла), ви́шкребло (ви́скребло); док., кого, що і без дод. 1. Шкребучи, чистити кого-, що-небудь.
Словник української мови у 20 томах
вишкрібати —
I вивіхтювати, видраювати, вимивати, вискоблювати, вишкрябати, вишкрябувати, драїти II див. дряпати; скребти; терти; чистити
Словник синонімів Вусика
вишкрібати —
ВИЙМА́ТИ (брати що-небудь із середини чогось), ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ДОБУВА́ТИ, ВИДОБУВА́ТИ, ТЯГА́ТИ рідше, ЗДОБУВА́ТИ рідко; ВИШКРЯ́БУВАТИ, ВИШКРІБА́ТИ, ВИСКРІБА́ТИ (шкребучи); ВИШПО́РТУВАТИ (шпортаючи) розм.
Словник синонімів української мови
вишкрібати —
Вишкріба́ти, -ріба́ю, -ріба́єш; ви́шкребти, -ребу, -ребеш і вискріба́ти, ви́скребти; ви́шкребений
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
вишкрібати —
ВИШКРІБА́ТИ і ВИСКРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ШКРЕБТИ і ВИ́СКРЕБТИ, бу, беш; мин. ч. ви́шкріб (ви́скріб), ви́шкребла (ви́скребла), ви́шкребло (ви́скребло); док., перех. і без додатка. 1. Шкребучи, чистити що-небудь або когось.
Словник української мови в 11 томах
вишкрібати —
Вишкріба́ти, -ба́ю, -єш сов. в. вишкребти, -бу, -беш, гл. = вискрібати, вискребти.
Словник української мови Грінченка