вишкрібати

I

вивіхтювати, видраювати, вимивати, вискоблювати, вишкрябати, вишкрябувати, драїти

II

див. дряпати; скребти; терти; чистити

Значення в інших словниках

1. вишкрібати — вишкріба́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вишкрібати — і вискрібати, -аю, -аєш, недок., вишкребти і вискребти, -бу, -беш; мин. ч. вишкріб (вискріб), вишкребла (вискребла), вишкребло (вискребло); док., перех. і без додатка, 1》 Шкребучи, чистити що-небудь або когось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вишкрібати — ВИШКРІБА́ТИ, ВИСКРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ШКРЕБТИ, ВИ́СКРЕБТИ, бу, беш; мин. ч. ви́шкріб (ви́скріб), ви́шкребла (ви́скребла), ви́шкребло (ви́скребло); док., кого, що і без дод. 1. Шкребучи, чистити кого-, що-небудь.  Словник української мови у 20 томах
4. вишкрібати — ВИЙМА́ТИ (брати що-небудь із середини чогось), ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ДОБУВА́ТИ, ВИДОБУВА́ТИ, ТЯГА́ТИ рідше, ЗДОБУВА́ТИ рідко; ВИШКРЯ́БУВАТИ, ВИШКРІБА́ТИ, ВИСКРІБА́ТИ (шкребучи); ВИШПО́РТУВАТИ (шпортаючи) розм.  Словник синонімів української мови
5. вишкрібати — Вишкріба́ти, -ріба́ю, -ріба́єш; ви́шкребти, -ребу, -ребеш і вискріба́ти, ви́скребти; ви́шкребений  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. вишкрібати — ВИШКРІБА́ТИ і ВИСКРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ШКРЕБТИ і ВИ́СКРЕБТИ, бу, беш; мин. ч. ви́шкріб (ви́скріб), ви́шкребла (ви́скребла), ви́шкребло (ви́скребло); док., перех. і без додатка. 1. Шкребучи, чистити що-небудь або когось.  Словник української мови в 11 томах
7. вишкрібати — Вишкріба́ти, -ба́ю, -єш сов. в. вишкребти, -бу, -беш, гл. = вискрібати, вискребти.  Словник української мови Грінченка