Орфографічний словник української мови

вишкірити

ви́шкірити

дієслово доконаного виду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. вишкірити — див. вишкіряти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. вишкірити — ВИ́ШКІРИТИ див. вишкіря́ти.  Словник української мови у 20 томах
  3. вишкірити — вишкіря́ти (шкі́рити, щи́рити) / ви́шкірити (ви́щирити) зу́би, зневажл. 1. до кого і без додатка. Сміятися. Враз дама дожовує, ковтає і премило вишкіряє золоті зуби до Юри (Ю. Смолич); — Ти чого, підмагачу, зуби шкіриш? — дивується дядько Микола (М.  Фразеологічний словник української мови
  4. вишкірити — ВИШКІРЯ́ТИ (про зуби, ікла — розсуваючи губи, розтуляючи рот, пащу, відкривати, показувати), ВИШКІ́РЮВАТИ, ВИЩИРЯ́ТИ, ВИСКА́ЛЮВАТИ, СКА́ЛИТИ рідше, ОЩИРЯ́ТИ рідко, ЩИ́РИТИ, ВИСКАЛЯ́ТИ рідше, ОСКА́ЛЮВАТИ рідше, ОСКАЛЯ́ТИ рідше, ОШКІРЯ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
  5. вишкірити — ВИ́ШКІРИТИ див. вишкіря́ти.  Словник української мови в 11 томах
  6. вишкірити — Ви́шкірити, -ся см. вишкіряти, -ся.  Словник української мови Грінченка