вкладник —
[ўкладниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў
Орфоепічний словник української мови
вкладник —
-а, ч. Той, хто вносить грошовий вклад; власник цього вкладу.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вкладник —
ВКЛА́ДНИК, а, ч. Той, хто вносить грошовий вклад; власник цього вкладу. А чому б і собі не зробитися вкладником? (О. Донченко); Кошти, що вкладаються населенням у приватні страхові фонди...
Словник української мови у 20 томах
вкладник —
ВКЛА́ДНИК, а, ч. Той, хто вносить грошовий вклад; власник цього вкладу. Ощадні каси сплачують вкладникам прибуток на вклади (Рад. Укр., 3.VIІ 1946, 4); А чому б і собі не зробитися вкладником? (Донч., II, 1956, 213).
Словник української мови в 11 томах
вкладник —
рос. вкладник особа, яка внесла вклад на зберігання в банк чи інший фінансовий заклад.
Eкономічна енциклопедія