вкладник

ВКЛА́ДНИК, а, ч. Той, хто вносить грошовий вклад; власник цього вкладу.

Ощадні каси сплачують вкладникам прибуток на вклади (Рад. Укр., 3.VIІ 1946, 4);

А чому б і собі не зробитися вкладником? (Донч., II, 1956, 213).

Значення в інших словниках

1. вкладник — вкла́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. вкладник — [ўкладниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
3. вкладник — -а, ч. Той, хто вносить грошовий вклад; власник цього вкладу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вкладник — ВКЛА́ДНИК, а, ч. Той, хто вносить грошовий вклад; власник цього вкладу. А чому б і собі не зробитися вкладником? (О. Донченко); Кошти, що вкладаються населенням у приватні страхові фонди...  Словник української мови у 20 томах
5. вкладник — Вкла́дник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. вкладник — рос. вкладник особа, яка внесла вклад на зберігання в банк чи інший фінансовий заклад.  Eкономічна енциклопедія