властолюбець —
-бця, ч. Властолюбна людина.
Великий тлумачний словник сучасної мови
властолюбець —
ВЛАСТОЛЮ́БЕЦЬ, бця, книжн. Владолюбець. З'являються вони [герої гуморесок Тиндале й Пекале] всюди несподівано, змагаються мiж собою дотепами, перемагають смiхом гордовитого бояра, попа, властолюбця (І.
Словник української мови у 20 томах