властолюбець

властолю́бець

-бця, ч.

Властолюбна людина.

Значення в інших словниках

1. властолюбець — властолю́бець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. властолюбець — ВЛАСТОЛЮ́БЕЦЬ, бця, книжн. Владолюбець. З'являються вони [герої гуморесок Тиндале й Пекале] всюди несподівано, змагаються мiж собою дотепами, перемагають смiхом гордовитого бояра, попа, властолюбця (І.  Словник української мови у 20 томах