внакладку —
(унакладку), присл., розм. Насипавши цукор у склянку та розмішавши його ложечкою під час пиття чаю.
Великий тлумачний словник сучасної мови
внакладку —
ВНАКЛА́ДКУ (УНАКЛА́ДКУ), присл. 1. спец. Накладаючи що-небудь на щось. Смуга шпалери відразу йде внакладку на наклеєну раніше, потім підганяють малюнок (з навч. літ.); Не дозволяється збільшення зазорів ударами рейок унакладку (з наук.-техн. літ.).
Словник української мови у 20 томах