войовниче —
Присл. до войовничий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
войовниче —
ВОЙОВНИ́ЧЕ. Присл. до войовни́чий. Воєнний комендант з Кленів .. помітно повеселішав, жвавіше заморгав оком і войовниче замахав рукою (С. Скляренко); Стратон Стратонович, як завжди, підсмикнув штани і войовниче спрямував свої кроки до дверей (О.
Словник української мови у 20 томах
войовниче —
ВОЙОВНИ́ЧЕ. Присл. до войовни́чий. — На вас, тату, як мені здається, нічим не вгодиш! — насупився Тимофій. — Як це нічим? — Одразу скипів старий і войовниче потягнувся до палиці (Стельмах, II, 1962, 31).
Словник української мови в 11 томах