воронь

во́ронь

іменник жіночого роду

вороння

збірн., рідко

Значення в інших словниках

1. воронь — ВО́РОНЬ, і, ж., рідко. Збірн. до во́рон¹ 1 і воро́на 1. Чорна воронь вкрила небо, і навкруги не чуть було нічого, крім зловісного каркання (із журн.); * У порівн. Гроза надходила із заходу до сходу .. чорна, як воронь (А. Малишко).  Словник української мови у 20 томах
2. воронь — ВО́РОНЬ, і, ж., рідко. Збірн. до во́рон¹ 1 і воро́на 1. Гроза надходила із заходу до сходу.. чорна, як воронь (Мал., II, 1956, 41).  Словник української мови в 11 томах