воронь

ВО́РОНЬ, і, ж., рідко. Збірн. до во́рон¹ 1 і воро́на 1.

Гроза надходила із заходу до сходу.. чорна, як воронь (Мал., II, 1956, 41).

Значення в інших словниках

1. воронь — во́ронь іменник жіночого роду вороння збірн., рідко  Орфографічний словник української мови
2. воронь — ВО́РОНЬ, і, ж., рідко. Збірн. до во́рон¹ 1 і воро́на 1. Чорна воронь вкрила небо, і навкруги не чуть було нічого, крім зловісного каркання (із журн.); * У порівн. Гроза надходила із заходу до сходу .. чорна, як воронь (А. Малишко).  Словник української мови у 20 томах