воронько
ВОРОНЬКО́, а, ч. Кінь вороної масті.
Пускається [Максим] навздогін своїм баским бистроногим вороньком… (Мирний, І, 1954, 118).
Словник української мови (СУМ-11)ВОРОНЬКО́, а, ч. Кінь вороної масті.
Пускається [Максим] навздогін своїм баским бистроногим вороньком… (Мирний, І, 1954, 118).
Словник української мови (СУМ-11)