воронь

ВО́РОНЬ, і, ж., рідко.

Збірн. до во́рон¹ 1 і воро́на 1.

Чорна воронь вкрила небо, і навкруги не чуть було нічого, крім зловісного каркання (із журн.);

* У порівн. Гроза надходила із заходу до сходу .. чорна, як воронь (А. Малишко).

Значення в інших словниках

1. воронь — во́ронь іменник жіночого роду вороння збірн., рідко  Орфографічний словник української мови
2. воронь — ВО́РОНЬ, і, ж., рідко. Збірн. до во́рон¹ 1 і воро́на 1. Гроза надходила із заходу до сходу.. чорна, як воронь (Мал., II, 1956, 41).  Словник української мови в 11 томах