ворохобник —
Ворохо́бник: — бунтар, повстанець [10] — бунтівник [47] — тут: бунтівник [44-2]
Словник з творів Івана Франка
ворохобник —
-а, ч., розм. Те саме, що бунтівник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ворохобник —
ВОРОХО́БНИК, а, ч., розм. Те саме, що бунтівни́к. – І чого він ходить до мене, отой ворохобник? – промайнула думка в голові Макара Івановича (М.
Словник української мови у 20 томах
ворохобник —
ворохобник підбурювач (ст): Коли вже оба “ворохобники” зорієнтувалися, що вся класа має вже написану задачу, тоді нібито успокоювалися (Домбровський)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
ворохобник —
див. задерикуватий; непокірний
Словник синонімів Вусика
ворохобник —
БУНТІВНИ́К (той, хто підбурює до соціальної непокори, до бунту), БУНТА́Р, ВОРОХО́БНИК розм. рідше, КРАМО́ЛЬНИК заст. — А бунтівників, які на мою землю зазіхатимуть, власними руками душитиму (А.
Словник синонімів української мови
ворохобник —
ВОРОХО́БНИК, а, ч., розм. Те саме, що бунтівни́к. — І чого він ходить до мене, отой ворохобник? — промайнула думка в голові Макара Івановича. — Адже я вже раз "не пізнав" його на вулиці… (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах