Значення в інших словниках
-
вреднючий —
ВРЕДНЮ́ЧИЙ, а, е, розм. Дуже капосний. – Той на всіх бурчить. – Вреднючий дід. Документа захотів на коня (М. Стельмах); – От вреднючий. Навіщо йому наша одежа? – сказав Оверко. – Своєму хлопцеві віддасть! – висловив здогад Василь (К. Гриб); Прибиш – старий і вреднючий кіт (Ю. Мушкетик).
Словник української мови у 20 томах