врозтіч —
ВРОЗТІЧ (УРОЗТІЧ) присл. у різні боки; урізнобіч. Дівчата з криком кидаються врозтіч (І.Кочерга); Видно, [Марина] була дуже страшна тоді, бо всі вівці так урозтіч і кинулися (Панас Мирний).
Літературне слововживання
врозтіч —
<�УРОЗТІЧ> пр., врізнобіч, врозсип, врозбрід, врозкидь, врозкидку, врозліт, врозпаш, не разом, не вкупі.
Словник синонімів Караванського
врозтіч —
(урозтіч), присл. У різні боки, врізнобіч. || у знач. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
врозтіч —
ВРО́ЗТІЧ (УРО́ЗТІЧ), присл. У різні боки, врізнобіч. Сипнули врозтіч галки чи ворони (Л. Костенко); // у знач. пред. – Не витерпів я, хопив палицю, вибіг до них, а вони відразу як не закричать ще дужче, та врозтіч (І.
Словник української мови у 20 томах
врозтіч —
ВРО́ЗСИП (УРО́ЗСИП) (у різні боки окремо один від одного), ВРО́ЗЛІТ (УРО́ЗЛІТ), ВРО́ЗТІЧ (УРО́ЗТІЧ), ВРО́ЗБРІД (УРО́ЗБРІД). Ледвечко вилупились (каченята)..
Словник синонімів української мови
врозтіч —
Вро́зтіч, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
врозтіч —
ВРО́ЗТІЧ (УРО́ЗТІЧ), присл. У різні боки, врізнобіч. Видно, вона [Марина] була дуже страшна тоді, бо всі вівці так урозтіч і кинулися (Мирний, IV, 1955, 238); // у знач. присудк. сл.
Словник української мови в 11 томах