вуличка —
[вулиечка] -чкие, д. і м. -иец':і, мн. вулиечкие/вулиечки, вулиечок дв'і вулиечкие
Орфоепічний словник української мови
вуличка —
-и, ж. Зменш.-пестл. до вулиця 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
вуличка —
ВУ́ЛИЧКА (заст. У́ЛИЧКА), и, ж. Зменш.-пестл. до ву́лиця 1. Між пірамідальною горою та Шевченковою глибока узька долинка, а в тій долинці йде узенька уличка з хатами по обидва боки (І.
Словник української мови у 20 томах
вуличка —
ВУ́ЛИЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ву́лиця 1. Він йшов вузькою, покрученою вуличкою, немов коридором, повним каміння та м’якого пилу (Коцюб., II, 1955, 123); Пісні вливалися в процесію з усіх вулиць і вуличок безупинно, неначе потоки в велику ріку (Довж., І, 1958, 93).
Словник української мови в 11 томах
вуличка —
Вуличенька, вуличка, -ки ж. ум. отъ вулиця.
Словник української мови Грінченка