вуличка
ВУ́ЛИЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ву́лиця 1.
Він йшов вузькою, покрученою вуличкою, немов коридором, повним каміння та м’якого пилу (Коцюб., II, 1955, 123);
Пісні вливалися в процесію з усіх вулиць і вуличок безупинно, неначе потоки в велику ріку (Довж., І, 1958, 93).
Словник української мови (СУМ-11)