1. Словник української мови в 11 томах

вуличка

ВУ́ЛИЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ву́лиця 1.

Він йшов вузькою, покрученою вуличкою, немов коридором, повним каміння та м’якого пилу (Коцюб., II, 1955, 123);

Пісні вливалися в процесію з усіх вулиць і вуличок безупинно, неначе потоки в велику ріку (Довж., І, 1958, 93).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вуличка — ву́личка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ву́лички Орфографічний словник української мови
  2. вуличка — [вулиечка] -чкие, д. і м. -иец':і, мн. вулиечкие/вулиечки, вулиечок дв'і вулиечкие Орфоепічний словник української мови
  3. вуличка — -и, ж. Зменш.-пестл. до вулиця 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вуличка — ВУ́ЛИЧКА (заст. У́ЛИЧКА), и, ж. Зменш.-пестл. до ву́лиця 1. Між пірамідальною горою та Шевченковою глибока узька долинка, а в тій долинці йде узенька уличка з хатами по обидва боки (І. Словник української мови у 20 томах
  5. вуличка — Ву́личка, -чки, -чці; -лички, -чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. вуличка — Вуличенька, вуличка, -ки ж. ум. отъ вулиця. Словник української мови Грінченка