вуличка
ВУ́ЛИЧКА (заст. У́ЛИЧКА), и, ж.
Зменш.-пестл. до ву́лиця 1.
Між пірамідальною горою та Шевченковою глибока узька долинка, а в тій долинці йде узенька уличка з хатами по обидва боки (І. Нечуй-Левицький);
Він йшов вузькою, покрученою вуличкою, немов коридором, повним каміння та м'якого пилу (М. Коцюбинський);
Вікна й двері поодчинені, і знадвору чути веселий гомін на уличці (С. Васильченко);
Пісні вливалися в процесію з усіх вулиць і вуличок безупинно, неначе потоки в велику ріку (О. Довженко);
Галина .. дивилась на вузькі, мов вихоплені з середньовіччя, вулички й провулки та широкі сучасні майдани з бетоном і склом модерних споруд (Б. Антоненко-Давидович);
Вогники по одному, по два розтікаються по темному селу, в його неосвітлені вулички (В. Яворівський).
Значення в інших словниках
- вуличка — ву́личка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ву́лички Орфографічний словник української мови
- вуличка — [вулиечка] -чкие, д. і м. -иец':і, мн. вулиечкие/вулиечки, вулиечок дв'і вулиечкие Орфоепічний словник української мови
- вуличка — -и, ж. Зменш.-пестл. до вулиця 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- вуличка — Ву́личка, -чки, -чці; -лички, -чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вуличка — ВУ́ЛИЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ву́лиця 1. Він йшов вузькою, покрученою вуличкою, немов коридором, повним каміння та м’якого пилу (Коцюб., II, 1955, 123); Пісні вливалися в процесію з усіх вулиць і вуличок безупинно, неначе потоки в велику ріку (Довж., І, 1958, 93). Словник української мови в 11 томах
- вуличка — Вуличенька, вуличка, -ки ж. ум. отъ вулиця. Словник української мови Грінченка