вулиця

ВУ́ЛИЦЯ (заст. У́ЛИЦЯ), і, ж.

1. Обмежений двома рядами будинків простір для їзди та ходіння.

А скільки ж у Харкові вулиць, так батечку мій! Довгі та прямі, та є і мощені (Г. Квітка-Основ'яненко);

День видався ясний і веселий, і хоча на улицях був скрізь ще лід, .. але сонце так любо всміхалось, що здавалось – стоїть уже справжня весна (В. Винниченко);

Біля сільради вся вулиця запруджена народом (А. Головко);

Не ховаючись і не пригинаючись, .. пішов він серединою вулиці (І. Багряний);

// Два ряди будинків із проїздом, проходом між ними.

Уїжджають вони у саме село Лани, проїхали три вулиці, й дівчина устала з воза (Марко Вовчок);

– Чого ви тут стирчите? – гримнув він на гімназистів. Дітвора миттю розсипалась по улиці (О. Кониський);

// перен. Мешканці таких будинків.

– Вся вулиця збіглася дивитися на дивовище! (І. Франко);

[Роман:] Тепер вже так повелося: що вулиця, то й звичай; що хата, то й закон (М. Кропивницький).

2. Місце поза приміщенням, під відкритим небом.

Доведеться день зо два не виходити на вулицю, посидіти в хаті (М. Коцюбинський);

Одягнений, Анджей з вулиці зайшов у кімнату до пані господині (М. Малиновська);

Мороз на вулиці під вечір ще підсилився (А. Кокотюха).

3. етн. Місце надворі, де молодь збирається на гулянку, а також сама гулянка.

На вулиці, на вечорницях, у колядці наша Оксана перед веде (Г. Квітка-Основ'яненко);

Дівчата сиділи на колодках .. Колодки були Андріянові – хату нову збирався ставити. А тим часом було де вулиці збиратися (Ф. Бурлака);

Починалася вулиця від Великодніх свят і тривала все літо – аж до дня Семена Станника (14-го вересня за новим стилем) (з наук. літ.);

В українському селі існує цілий ряд традиційних форм дозвілля, як молодіжні вулиці, вечорниці (з наук.-попул. літ.).

4. Зовнішнє оточення, яке своєю некультурністю, невихованістю погано впливає на кого-небудь.

– Вулиця, на перший погляд, може, і весела, вільна, та це тільки на перший погляд. А насправді вона залишає тяжкі наслідки, хвороби, тюрму (І. Микитенко);

Різноманітні комісії, інспекції, що займаються справами неповнолітніх, виявляються, як правило, безсилими перед вулицею (з газ.).

◇ Викида́ти / ви́кинути на ву́лицю див. викида́ти;

Ганя́ти ві́тер по ву́лицях (по сві́ту) див. ганя́ти;

Дава́ти / да́ти зеле́ну ву́лицю див. дава́ти;

Загна́ти в сліпу́ ву́лицю див. заганя́ти¹;

(1) З ву́лиці – якого не знає хто-небудь; зовсім невідомий, випадковий.

– У нас, дівчино, двадцять п'ять тисяч робітників. І жодного – щоб просто з вулиці. Щоб без особової справи (О. Гончар);

Господарі з Некрасовської .. зацікавлені мати трошки грошей, які платить Ірюсина мама. А де вони ще знайдуть квартирантку не з вулиці? (Є. Кононенко);

(2) Зеле́на ву́лиця:

а) безперешкодний шлях у досягненні, доланні, у розвитку і т. ін. чого-небудь.

– Вона в медінститут їде документи здавати, – прохопилась першою Василинка. – Ну, зеленої тобі вулиці (О. Гончар);

Ешелонові зелена вулиця майже до самого фронту (В. Малик);

б) безперешкодний проїзд, прохід (через кордон).

– Я зацікавлений в успіху справи не менше, ніж ти, і забезпечу тобі на кордоні зелену вулицю (із журн.);

в) (іст.) покарання солдатів шпіцрутенами в кріпосницькій Росії.

– Пустіть, братики, – благав жалісливо зв'язаний, – не занапащайте душі християнської... Мене ж за крадіж зі зломом поведуть зеленою вулицею... під шпіцрутени... не шкуру, а душу виб'ють (М. Старицький);

– А знаєте, Тарасе Григоровичу, – втрутився Фішер, – пан Крулікевич і пан Завадський три місяці лежали в госпіталі після зеленої вулиці. – Як?! Шпіцрутенами?! – стиснув зуби Шевченко (З. Тулуб);

(3) На всю ву́лицю, зі сл. кричати, галасувати і т. ін. – дуже голосно, сильно.

Сама усе дивиться на нього [портрет],.. а далі як придивилась,.. як зарегочеться на всю вулицю (Г. Квітка-Основ'яненко);

Ішов [Хома] селом п'яний, як ніч, і, притопуючи лакованим чоботом, горлав на всю вулицю: – Качайте мене, заплачу! (О. Довженко);

Спати? Як можна спати в таку ніч! Зоряна височінь вбирає очі, як тоді, коли Тоня галаснула на всю вулицю: “Супутник! Он він!” (О. Гончар).