вуличний

ВУ́ЛИЧНИЙ, а, е.

1. Прикм. до ву́лиця 1.

Готель, куди я заїхав, дуже чистий, гарний, але неспокійний: вуличний гамір заважав мені спочити (М. Коцюбинський);

З невисоких нар чайхани зіскочив на вуличну пилюгу середніх літ дехкан (Іван Ле);

// Який міститься або перебуває на вулиці.

Місячна ніч огортає село, пісні линуть з вуличних репродукторів (Ю. Яновський);

// Який відбувається на вулиці.

В політику Калинович не мішався [втручався], до газет не дописував, у вуличних збіговищах .. участі не брав (І. Франко);

У Багдаді постійні вибухи і вуличні бої (Л. Костенко);

// Який відділяє двір від вулиці.

Вітер тихо шелестить у верховіттях високих тополь, що виструнчилися вздовж вуличного муру (Ю. Смолич);

// Який веде, виходить на вулицю.

Бочка не заспокоївся. Він зразу ж вийшов із повітчини і, хутенько переставляючи ноги, почимчикував до вуличних воріт (Г. Епік);

Сам Абу Амар відкрив вуличні двері і запросив увійти трьох статечних мужів і одного молодика (Ю. Логвин);

// Розділений на вулиці (про населений пункт).

У північній зоні [дореволюційної України] переважали вуличні поселення, тобто такі, що складаються з однієї або кількох паралельних вулиць (з наук. літ.).

2. Який проводить на вулиці більшу частину свого життя, не маючи притулку; безпритульний.

Мама йому строго наказала не виходити до вуличних хлопців (В. Винниченко);

Уже рік минув з того пам'ятного літнього ранку, коли Поль – вуличний хлопчисько-газетчик, підставив фотографу презирливу гримаску (О. Іваненко);

– Я хотів лише сказати, що ваш цуцик не породистий, а звичайний, вуличний (В. Дрозд);

// Який заробляє гроші, виступаючи на вулиці; бродячий.

Худе, бліде обличчя вуличної співачки було одухотворене високим натхненням (С. Журахович).

3. перен. Невихований, малокультурний.

– Це в нього напускне, йде воно від вуличного хлоп'ячого хвацтва (О. Донченко).

4. Придуманий ким-небудь; неофіційний (про прізвиська).

Вражені односельці прозвали силаня Давидовичем, що стало йому спочатку за вуличне прозвисько, а далі приросло до офіційного прізвища (Б. Антоненко-Давидович);

В сім'ї “п'яти Столярових” були ще і шостий, і сьомий члени. Але до вуличного прізвиська їх не уводилося, бо це були особи жіночої статі (Ю. Смолич).