1. Великий тлумачний словник сучасної мови

вуличний

ву́личний

-а, -е.

1》 Прикм. до вулиця 1).

|| Який міститься або перебуває на вулиці.

|| Який відбувається на вулиці. Вуличні бої.

|| Який відділяє двір від вулиці.

|| Який веде, виходить на вулицю.

|| Розділений на вулиці (про населений пункт).

2》 Який проводить на вулиці більшу частину свого життя, не маючи притулку; безпритульний.

|| Який заробляє гроші, виступаючи на вулиці; бродячий.

Вулична жінка (дівка) — повія.

3》 перен. Невихований, малокультурний.

4》 Вигаданий ким-небудь; неофіційний (про прізвиська).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вуличний — ву́личний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вуличний — (хлопець) безпритульний, бездомний, бродячий; П. невихований, некультурний; (- прізвище) неофіційний; (вираз) ВУЛЬҐАРНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. вуличний — ВУ́ЛИЧНИЙ, а, е. 1. Прикм. до ву́лиця 1. Готель, куди я заїхав, дуже чистий, гарний, але неспокійний: вуличний гамір заважав мені спочити (М. Словник української мови у 20 томах
  4. вуличний — див. розпусник Словник синонімів Вусика
  5. вуличний — Ву́личний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. вуличний — ВУ́ЛИЧНИЙ, а, е. 1. Прикм. до ву́лиця 1. Готель, куди я заїхав, дуже чистий, гарний, але неспокійний: вуличний гамір заважав мені спочити (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  7. вуличний — Вуличний и вулишний, -а, -е Уличный. Желех. Словник української мови Грінченка