вуличник —
вуличник (142)<�пол. ulicznik — вуличний хлопчисько, хуліган; [MО,VI]
Словник з творів Івана Франка
вуличник —
-а, ч., заст. Той, хто не має притулку; безпритульний, бродяга.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вуличник —
ВУ́ЛИЧНИК, а, ч. Той, хто не має притулку; безпритульний, бродяга. Серед усіх вуличників мав [Владко] славу дуже забавного оповідача (І. Франко); Звідти, з-за рогу, випорхнула [випурхнула] зграйка вуличників-дітваків (Ю.
Словник української мови у 20 томах
вуличник —
ву́личник знев. зухвалий, відважний хлопець, який більшість часу проводить на вулиці в товаристві приятелів; хуліган, розбишака (м, ср, ст)|| = батяр
Лексикон львівський: поважно і на жарт
вуличник —
ВУ́ЛИЧНИК, а, ч., заст. Той, хто не має притулку; безпритульний, бродяга. Серед усіх вуличників мав [Владко] славу дуже забавного оповідача (Фр., VI, 1951, 142); Звідти, з-за рогу, випорхнула зграйка вуличників-дітваків (Смолич, II, 1958, 122).
Словник української мови в 11 томах