Орфографічний словник української мови

вуркотання

вуркота́ння

іменник середнього роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. вуркотання — -я, с. Дія за знач. вуркотати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. вуркотання — ВУРКОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. вуркота́ти і звуки, утворювані цією дією. Пішли його думи за думами, неначе журавлі в небі повелись ключами, нешвидко, помаленьку, з журливим сутінком журавлиного вуркотання в літньому тихому небі (І.  Словник української мови у 20 томах
  3. вуркотання — див. розмова  Словник синонімів Вусика
  4. вуркотання — МУРКОТА́ННЯ (МУРКОТІ́ННЯ), МУРЧА́ННЯ, МУ́РКАННЯ, ВОРКОТА́ННЯ (ВОРКОТІ́ННЯ), ВУРКОТА́ННЯ (ВУРКОТІ́ННЯ), ВУ́РКІТ, ВОРКО́ТА розм., МУРМОТА́ННЯ (МУРМОТІ́ННЯ) розм. — Пор. 1. муркота́ти.  Словник синонімів української мови
  5. вуркотання — ВУРКОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. вуркота́ти і звуки, утворювані цією дією. З поля, коли прислухаєшся, долітало вуркотання мотора (Панч, В дорозі, 1959, 233).  Словник української мови в 11 томах