вуркотання

ВУРКОТА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. вуркота́ти і звуки, утворювані цією дією.

Пішли його думи за думами, неначе журавлі в небі повелись ключами, нешвидко, помаленьку, з журливим сутінком журавлиного вуркотання в літньому тихому небі (І. Нечуй-Левицький);

З поля, коли прислухаєшся, долітало вуркотання мотора (П. Панч);

Метався [Хома] з батогом перед машинами, даремно намагаючись перекричати вуркотання моторів (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. вуркотання — вуркота́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. вуркотання — -я, с. Дія за знач. вуркотати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вуркотання — див. розмова  Словник синонімів Вусика
4. вуркотання — МУРКОТА́ННЯ (МУРКОТІ́ННЯ), МУРЧА́ННЯ, МУ́РКАННЯ, ВОРКОТА́ННЯ (ВОРКОТІ́ННЯ), ВУРКОТА́ННЯ (ВУРКОТІ́ННЯ), ВУ́РКІТ, ВОРКО́ТА розм., МУРМОТА́ННЯ (МУРМОТІ́ННЯ) розм. — Пор. 1. муркота́ти.  Словник синонімів української мови
5. вуркотання — ВУРКОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. вуркота́ти і звуки, утворювані цією дією. З поля, коли прислухаєшся, долітало вуркотання мотора (Панч, В дорозі, 1959, 233).  Словник української мови в 11 томах