вуркотання
ВУРКОТА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. вуркота́ти і звуки, утворювані цією дією.
Пішли його думи за думами, неначе журавлі в небі повелись ключами, нешвидко, помаленьку, з журливим сутінком журавлиного вуркотання в літньому тихому небі (І. Нечуй-Левицький);
З поля, коли прислухаєшся, долітало вуркотання мотора (П. Панч);
Метався [Хома] з батогом перед машинами, даремно намагаючись перекричати вуркотання моторів (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вуркотання — вуркота́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- вуркотання — -я, с. Дія за знач. вуркотати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вуркотання — див. розмова Словник синонімів Вусика
- вуркотання — МУРКОТА́ННЯ (МУРКОТІ́ННЯ), МУРЧА́ННЯ, МУ́РКАННЯ, ВОРКОТА́ННЯ (ВОРКОТІ́ННЯ), ВУРКОТА́ННЯ (ВУРКОТІ́ННЯ), ВУ́РКІТ, ВОРКО́ТА розм., МУРМОТА́ННЯ (МУРМОТІ́ННЯ) розм. — Пор. 1. муркота́ти. Словник синонімів української мови
- вуркотання — ВУРКОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. вуркота́ти і звуки, утворювані цією дією. З поля, коли прислухаєшся, долітало вуркотання мотора (Панч, В дорозі, 1959, 233). Словник української мови в 11 томах