вуркнути

ВУ́РКНУТИ, ну, неш, док.

Однокр. до вуркота́ти, вуркоті́ти.

Птах-мисливець ринув униз. Крилатий поштар встиг лише жалібно вуркнути, як опинився в орлячих пазурях [пазурах] (М. Трублаїні);

Біля дверей вуркнуло – вуркнув з несподіванки котрийсь із нападників (Ю. Мушкетик);

Кіт тихо вуркнув, сподіваючись на ласий шматочок від господині, що поралася біля плити (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me