вуркнути
ВУ́РКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до вуркота́ти, вуркоті́ти.
Птах-мисливець ринув униз. Крилатий поштар встиг лише жалібно вуркнути, як опинився в орля-чих пазурях (Трубл., III, 1956, 144).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вуркнути — ву́ркнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- вуркнути — ВУ́РКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до вуркота́ти, вуркоті́ти. Птах-мисливець ринув униз. Крилатий поштар встиг лише жалібно вуркнути, як опинився в орлячих пазурях [пазурах] (М. Словник української мови у 20 томах