вуркотати
ВУРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, ВУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок.
Видавати несильні переливчасті звуки низького тембру.
– З дерева злинула голубка, сіла мені на плече й почала вуркотать на вухо (І. Нечуй-Левицький);
Наша кішка – в ліжко скік! До Мариночки під бік, вмить згорнулася в клубочок і тихесенько вуркоче (Н. Забіла);
Лише трактори невтомно вуркотіли десь у глибині степу (О. Гончар);
// Тихо, переливчасто говорити.
– Бажанчику ти мій, – вуркотіла Рокса. – Жаданчику ти мій! (О. Ільченко);
Ніжно вуркоче [Юрась] своїм баском, мабуть, милуючись власними ораторськими здібностями (С. Чорнобривець).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вуркотати — вуркота́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вуркотати — -очу, -очеш і вуркотіти, -очу, -отиш, недок. Видавати несильні переливчасті звуки низького тембру. || Тихо, переливчасто говорити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вуркотати — див. говорити; мурчати Словник синонімів Вусика
- вуркотати — МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) (про котів та інших котячих), МУРЧА́ТИ, МУ́РКАТИ, ВОРКОТА́ТИ (ВОРКОТІ́ТИ), ВУРКОТА́ТИ (ВУРКОТІ́ТИ), МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МРУ́КАТИ діал. В кутку на ліжку муркоче величезний кіт (Н. Словник синонімів української мови
- вуркотати — ВУРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ВУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Видавати несильні переливчасті звуки низького тембру. — 3 дерева злинула голубка, сіла мені на плече й почала вуркотать на вухо (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах