1. Великий тлумачний словник сучасної мови

вуркотати

вуркота́ти

-очу, -очеш і вуркотіти, -очу, -отиш, недок.

Видавати несильні переливчасті звуки низького тембру.

|| Тихо, переливчасто говорити.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вуркотати — вуркота́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вуркотати — ВУРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, ВУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Видавати несильні переливчасті звуки низького тембру. – З дерева злинула голубка, сіла мені на плече й почала вуркотать на вухо (І. Нечуй-Левицький); Наша кішка – в ліжко скік!... Словник української мови у 20 томах
  3. вуркотати — див. говорити; мурчати Словник синонімів Вусика
  4. вуркотати — МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) (про котів та інших котячих), МУРЧА́ТИ, МУ́РКАТИ, ВОРКОТА́ТИ (ВОРКОТІ́ТИ), ВУРКОТА́ТИ (ВУРКОТІ́ТИ), МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МРУ́КАТИ діал. В кутку на ліжку муркоче величезний кіт (Н. Словник синонімів української мови
  5. вуркотати — ВУРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ВУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Видавати несильні переливчасті звуки низького тембру. — 3 дерева злинула голубка, сіла мені на плече й почала вуркотать на вухо (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах