вуркотати

Значення в інших словниках

1. вуркотати — вуркота́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. вуркотати — -очу, -очеш і вуркотіти, -очу, -отиш, недок. Видавати несильні переливчасті звуки низького тембру. || Тихо, переливчасто говорити. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вуркотати — ВУРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, ВУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Видавати несильні переливчасті звуки низького тембру. – З дерева злинула голубка, сіла мені на плече й почала вуркотать на вухо (І. Нечуй-Левицький); Наша кішка – в ліжко скік!... Словник української мови у 20 томах
4. вуркотати — МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) (про котів та інших котячих), МУРЧА́ТИ, МУ́РКАТИ, ВОРКОТА́ТИ (ВОРКОТІ́ТИ), ВУРКОТА́ТИ (ВУРКОТІ́ТИ), МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МРУ́КАТИ діал. В кутку на ліжку муркоче величезний кіт (Н. Словник синонімів української мови
5. вуркотати — ВУРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ВУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Видавати несильні переливчасті звуки низького тембру. — 3 дерева злинула голубка, сіла мені на плече й почала вуркотать на вухо (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах