вуркнути

ВУ́РКНУТИ, ну, неш, док.

Однокр. до вуркота́ти, вуркоті́ти.

Птах-мисливець ринув униз. Крилатий поштар встиг лише жалібно вуркнути, як опинився в орлячих пазурях [пазурах] (М. Трублаїні);

Біля дверей вуркнуло – вуркнув з несподіванки котрийсь із нападників (Ю. Мушкетик);

Кіт тихо вуркнув, сподіваючись на ласий шматочок від господині, що поралася біля плити (із журн.).

Значення в інших словниках

1. вуркнути — ву́ркнути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вуркнути — ВУ́РКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до вуркота́ти, вуркоті́ти. Птах-мисливець ринув униз. Крилатий поштар встиг лише жалібно вуркнути, як опинився в орля-чих пазурях (Трубл., III, 1956, 144).  Словник української мови в 11 томах