вуркнути
ВУ́РКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до вуркота́ти, вуркоті́ти.
Птах-мисливець ринув униз. Крилатий поштар встиг лише жалібно вуркнути, як опинився в орля-чих пазурях (Трубл., III, 1956, 144).
Словник української мови (СУМ-11)ВУ́РКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до вуркота́ти, вуркоті́ти.
Птах-мисливець ринув униз. Крилатий поштар встиг лише жалібно вуркнути, як опинився в орля-чих пазурях (Трубл., III, 1956, 144).
Словник української мови (СУМ-11)