вуркотати —
-очу, -очеш і вуркотіти, -очу, -отиш, недок. Видавати несильні переливчасті звуки низького тембру. || Тихо, переливчасто говорити.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вуркотати —
ВУРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, ВУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Видавати несильні переливчасті звуки низького тембру. – З дерева злинула голубка, сіла мені на плече й почала вуркотать на вухо (І. Нечуй-Левицький); Наша кішка – в ліжко скік!...
Словник української мови у 20 томах
вуркотати —
див. говорити; мурчати
Словник синонімів Вусика
вуркотати —
МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) (про котів та інших котячих), МУРЧА́ТИ, МУ́РКАТИ, ВОРКОТА́ТИ (ВОРКОТІ́ТИ), ВУРКОТА́ТИ (ВУРКОТІ́ТИ), МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МРУ́КАТИ діал. В кутку на ліжку муркоче величезний кіт (Н.
Словник синонімів української мови
вуркотати —
ВУРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ВУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Видавати несильні переливчасті звуки низького тембру. — 3 дерева злинула голубка, сіла мені на плече й почала вуркотать на вухо (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах