вушник —
-а, ч., розм. Лікар, який лікує вушні хвороби.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вушник —
ВУШНИ́К, а́, ч., розм. Лікар, який лікує вушні хвороби. В районній лікарні теж нічим не могли зарадити, тамтешній вушник лише констатував, що діла мої кепські (В.
Словник української мови у 20 томах
вушник —
ОТОЛАРИНГО́ЛОГ мед. (лікар-фахівець з хвороб горла, носа, вуха), ГОРЛОВИ́К розм.; ВУШНИ́К розм. (лікар-фахівець з хвороб вуха). Дитину із затяжною токсичною диспепсією повинен оглянути отоларинголог (з посібника); Отримати консультацію у горловика.
Словник синонімів української мови
вушник —
ВУШНИ́К, а́, ч., розм. Лікар, який лікує вушні хвороби.
Словник української мови в 11 томах