Словник української мови в 11 томах

вушник

ВУШНИ́К, а́, ч., розм. Лікар, який лікує вушні хвороби.

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. вушник — вушни́к іменник чоловічого роду, істота лікар розм.  Орфографічний словник української мови
  2. вушник — -а, ч., розм. Лікар, який лікує вушні хвороби.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вушник — ВУШНИ́К, а́, ч., розм. Лікар, який лікує вушні хвороби. В районній лікарні теж нічим не могли зарадити, тамтешній вушник лише констатував, що діла мої кепські (В.  Словник української мови у 20 томах
  4. вушник — ОТОЛАРИНГО́ЛОГ мед. (лікар-фахівець з хвороб горла, носа, вуха), ГОРЛОВИ́К розм.; ВУШНИ́К розм. (лікар-фахівець з хвороб вуха). Дитину із затяжною токсичною диспепсією повинен оглянути отоларинголог (з посібника); Отримати консультацію у горловика.  Словник синонімів української мови