Значення в інших словниках
-
вібруючий —
-а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до вібрувати. || у знач. прикм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
вібруючий —
ВІБРУ́ЮЧИЙ, а, е. Який вібрує. Біліло небо, білястим здавалось тонке вібруюче повітря (О. Гончар); Вібруючий голос [о. Василя] .. викидав цілі стоси .. слів (М. Коцюбинський); А здалеку по рейках уже наближається вібруючий перестук ешелону (М. Стельмах).
Словник української мови у 20 томах
-
вібруючий —
ВІБРУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до вібрува́ти; // у знач. прикм. Вібруючий голос [о. Василя].. викидав цілі стоси.. слів (Коцюб., І, 1955, 323); Біліло небо, білястим здавалось тонке вібруюче повітря (Гончар, І, 1954, 240).
Словник української мови в 11 томах