вібруючий

вібру́ючий

-а, -е.

Дієприкм. акт. теп. ч. до вібрувати.

|| у знач. прикм.

Значення в інших словниках

1. вібруючий — вібру́ючий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. вібруючий — ВІБРУ́ЮЧИЙ, а, е. Який вібрує. Біліло небо, білястим здавалось тонке вібруюче повітря (О. Гончар); Вібруючий голос [о. Василя] .. викидав цілі стоси .. слів (М. Коцюбинський); А здалеку по рейках уже наближається вібруючий перестук ешелону (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
3. вібруючий — ВІБРУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до вібрува́ти; // у знач. прикм. Вібруючий голос [о. Василя].. викидав цілі стоси.. слів (Коцюб., І, 1955, 323); Біліло небо, білястим здавалось тонке вібруюче повітря (Гончар, І, 1954, 240).  Словник української мови в 11 томах