вібруючий

ВІБРУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до вібрува́ти;

//

у знач. прикм. Вібруючий голос [о. Василя].. викидав цілі стоси.. слів (Коцюб., І, 1955, 323);

Біліло небо, білястим здавалось тонке вібруюче повітря (Гончар, І, 1954, 240).

Значення в інших словниках

1. вібруючий — вібру́ючий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. вібруючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до вібрувати. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вібруючий — ВІБРУ́ЮЧИЙ, а, е. Який вібрує. Біліло небо, білястим здавалось тонке вібруюче повітря (О. Гончар); Вібруючий голос [о. Василя] .. викидав цілі стоси .. слів (М. Коцюбинський); А здалеку по рейках уже наближається вібруючий перестук ешелону (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах