вібрувати

ВІБРУВА́ТИ, у́є, недок. Перебувати в стані вібрації.

Відчуває Котик, як вібрує і здригається літак (Собко, Зор. крила, 1950, 242);

За вікнами було тихо, лише іноді глухо вібрували шибки від далекого заводського гулу (Руд., Остання шабля, 1959, 69);

Пригрівало травневе сонце, вібрувало повітря від гомону й пісень (Сміл., Зустрічі, 1936, 20);

// Дрижати, переливатися (про голос, звук).

Голос його тремтів та вібрував на неприродно високих тонах піднесення (Смолич, І, 1947, 5).

Значення в інших словниках

1. вібрувати — вібрува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вібрувати — -ує, недок. Перебувати в стані вібрації. || Дрижати, переливатися (про голос, звук).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вібрувати — Тремтіти, потремтіти, затремтіти, протремтіти, двигтіти, задвигтіти, подвигтіти, продвигтіти, (світло) миготіти, замиготіти, помиготіти, промиготіти, мигтіти, замигтіти, помигтіти, (струна) бреніти, вибреніти, забреніти, збреніти, перебреніти, побреніти, пробреніти  Словник чужослів Павло Штепа
4. вібрувати — ВІБРУВА́ТИ, у́є, недок. Перебувати у стані вібрації. Пригрівало травневе сонце, вібрувало повітря від гомону й пісень (Л. Смілянський); Відчуває Котик, як вібрує і здригається літак (В.  Словник української мови у 20 томах
5. вібрувати — див. хитатися  Словник синонімів Вусика
6. вібрувати — ТРЕМТІ́ТИ (про голос — переривчасто, нерівно звучати), ДРИЖА́ТИ, ВІБРУВА́ТИ, ДЕРЕНЧА́ТИ розм., ДЕРЕНЬКОТА́ТИ (ДЕРЕНЬКОТІ́ТИ) підсил. розм. — Док.: затремті́ти, задрижа́ти, завібрува́ти, задеренча́ти, задеренькота́ти (задеренькоті́ти).  Словник синонімів української мови
7. вібрувати — Вібрува́ти, -ру́ю, -ру́єш, -ру́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)