Орфографічний словник української мови

відвірчувати

відві́рчувати

дієслово недоконаного виду

рідко

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. відвірчувати — -ую, -уєш, недок., відвертіти, -рчу, -ртиш, док., перех., рідко. Те саме, що відкручувати 1); відгвинчувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. відвірчувати — ВІДВІ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш, док., що, рідко. Те саме, що відкру́чувати 1; відгвинчувати. Відвертівши гайки кріплення і знявши пошкоджене колесо автомобіля, він поклав його на землю (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
  3. відвірчувати — ВИКРУ́ЧУВАТИ (повертаючи по гвинтовій різьбі, знімати, виймати що-небудь укручене, загвинчене), ВІДКРУ́ЧУВАТИ, ВИГВИ́НЧУВАТИ, ВІДГВИ́НЧУВАТИ, РОЗКРУ́ЧУВАТИ, ВИВІ́РЧУВАТИ, ВІДВІ́РЧУВАТИ рідко, ВІДШРУБО́ВУВАТИ рідко, ВИШРУБО́ВУВАТИ рідко. — Док.  Словник синонімів української мови
  4. відвірчувати — ВІДВІ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш, док., перех., рідко. Те саме, що відкру́чувати 1; відгвинчувати. Відвірчувати гайку.  Словник української мови в 11 томах