Орфографічний словник української мови

відговорювати

відгово́рювати

дієслово недоконаного виду

рідко

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. відговорювати — -юю, -юєш, рідко відговоряти, -яю, -яєш, недок., відговорити, -орю, -ориш, док., перех., розм. 1》 Те саме, що відмовляти 3). 2》 тільки док., рідко.Проговорити певний час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. відговорювати — Мовити, відмовляти, відмовити, повідмовляти, змовляти, змовити, позмовляти, намовляти, намовити понамовляти, підмовляти, підмовити, попідмовляти, промовляти, промовити, попромовляти, перемовляти, перемовити, поперемовляти, умовляти, умовити, повмовити...  Словник чужослів Павло Штепа
  3. відговорювати — ВІДГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, рідко ВІДГОВОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДГОВОРИ́ТИ, орю́, о́риш, док., розм. 1. кого. Те саме, що відмовля́ти 3. – Хто ж і порадить сироту, – одказують старі козачки, – як не ми?...  Словник української мови у 20 томах
  4. відговорювати — див. радити  Словник синонімів Вусика
  5. відговорювати — ВІДГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, рідко ВІДГОВОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДГОВОРИ́ТИ, орю́, о́риш, док.. перех., розм. 1. Те саме, що відмовля́ти 3. Дві молодиці..  Словник української мови в 11 томах